Молитви Розважання на 40 днів Великого Посту від першого до сорокового дня.

Передмова молитви “Розважання на 40 днів Великого Посту”

Найкориснішим із всіх є розважання про муки Христові, бо воно промовляє до нашої душі найвимовніше і торкається її найсильніше, Святі угодники Божі віддавали розважанню муки Христа Спаса, і звідси походить, що християнська релігії представляє, звичайно, святих з хрестом у руках. Розважаючи про Христові муки, зненавидимо гріх, навчимося всіх чеснот, наберемо сили й мудрості в досвідах. Це розважання розбудить у нашій душі співчуття до страждаючого Спасителя і стане джерелом багатьох заслуг. Святий Августин каже: «Одна сльоза, пролита над терплячим Спасителем, значить більше, як те, хто цілий рік постив би на хлібі і воді». Розважання про муки Христові стане джерелом невичерпних потіх для душ терплячих, опущених, а може й відсторонених людьми. Саме тому, що у них знаходиться «укрита манна», яка осолоджує всі прикрості життя.

При кінці кожного розважання знаходиться постанова, що є доброю для нашої душі, на котрому при кожному розважанні треба звертати увагу. Короткі приклади на щодень навчать нас, як собі цінували Святі Божі хрест і терпіння. Терпіння після науки апостола Павла будуть мірою нашої слави в небі. «Бо як ви є учасниками терпінь, так будете й – потіхи» (2. Кор..1.7). Крім того, з цією книжкою в руці відправите Хресну дорогу (цих 40 розважань є на те призначення). Одначе замість розважань можна для зміни 14 інших розважань їх собі відчитати, обходячи стації. Щоб здійснити відпуст, вистачає що-небудь розважати про муки Христові, відправляючи хресну дорогу.

Як усі речі нові, до яких ми не звикли, мають спочатку якусь трудність, так само і в цій практиці буде нам, можливо, важко щоденно посвятити бодай хвильку, бодай чверть години на розважання муки Христової. Але поборімо цю трудність, посвятімо хвильку терплячому Господу Ісусу, Котрий нам посвятив усе, навіть останню краплю.
Хто щонайменше чверть години щоденну посвячує на розважання, отримує раз на місяць повний відпуст. Умова: Сповідь і Святе Причастя. Венедикт ХІУ. 14 грудня 1764 р.

Кров Найсвятішого Серця. Тут йтиме мова про спасіння нашої душі, а Господь Наш Ісус Христос винагородить нас своїми солодощами, які «Скуштуйте, і побачите, що солодкий є Господь» (пс. 9).

ПЕРШИЙ ДЕНЬ

Хрест Господа нашого Ісуса Христа і череп Адама

Розваж, що коли перший чоловік в раю згрішив і визнав свою провину, Господь Бог простив йому вину і вічну кару, за яку мав надолужити обіцяний Спаситель світу. Який милосердний є Господь Бог! Однак дочасної кари не відпустив чоловікові Господь Бог, а засудив його зі всіма його нащадками на всілякі терпіння, які ми тепер успадкували. І виказав Господь Бог присуд смерті на нього, кажучи: «В поті свого лиця будеш їсти хліб, доки не вернеш до землі, з якої ти взятий; бо ти є порох і в порох обернешся» (Бут. 3, 19) Господь Бог хотів, щоб ті терпіння і смерть постійно нагадували чоловікові, яким великим злом є гріх, як коротка грішна розкіш тягне за собою безчисленні кари.

Проте свята церква грецького обряду перед великим постом у неділю сиропутсну згадує про вигнання Адама з раю і при тому усі наслідки гріха, а особливо нещасну смерть… А свята церква латинського обряду на початку посту, відразу у першу середу, впровадила звичай посипування пороху на голову вірних, кажучи: «Пам’ятай, чоловіче, що ти є порохом і порохом обернешся!»

Подумай над тими словами, бо і тебе повинні ті слова стосуватися, бо і ти із землі і в землю обернешся. Не можна одночасно служити світу, дияволу і Господу Богу, бо «ніхто не може служити двом панам», – каже Святе Письмо. Запитай власної совісті, а вона тобі скаже, скільки ти разів не лише забував Господа Бога, але й навіть може Його і ображав, а це через те, що попри службу Богові ти хотів служити й світові. Вона тобі відповість. Жалій за те і кайся, бо «ото тепер час догідний, ото тепер день спасення» (Кор.6,2).

Давнє повір’я каже, що на Гологофі, де був розп’ятий Ісус Христос, патріарх Ной погрібав чашу Адама, котру взяв зі собою на корабель. Проте знаходиться череп Адама під хрестом Господа Ісуса Христа, котрий мусів понести смерть, повну горя, і пролити Свою Кров, щоби нею змити провину із грішної голови чоловіка.

Постановлення: Щодня посвячу чверть години на розважання.

Приклад: Адон Треверський розповідає про святу діву і мучиницю Теклю, ученицю святого Павла: злобні мучителі викопали великий рів, наповнили водою і напустили до нього чимало їдких вужів і гадюк. В той рів хотіли її вкинути, але вона зробила на собі знак святого хреста, скочила сама у ту прірву і вужів зроздражнювала. Але знак святого хреста був для неї щитом не лише тому, що не допустив, щоби вужі діткнулися її дівочого тіла, але вчинив так, що гадюки задавалися її почитати. Таку силу має знак святого хреста.

ДРУГИЙ ДЕНЬ

Господь Ісус Христос носить хрест у Своєму Серці.

Розваж, що Господь наш Ісус Христос вже з дитинства носив хрест у Найсвятішому Своєму Серці. Бо хоча тілом був дитиною, але що був Богом і уживав силу розуму, то завжди мав перед очима свою муку і в своєму серці в найдрібніших подробицях відчував її гіркість.

Проте часто на образках бачимо Дитятко Ісуса із хрестом у руці. І тому кличе Ісус Христос через Пророка: «бо біль мій перед лицем моїм є завжди» (Пс. 37,18). Одна побожна особа скаржилася перед Ісусом Христом на довгий час своїх терпінь. «Господи Ісусе, ти лиш три години терпів, а як давно терплю». Ісус Христос відповів їй на це: «Нерозумна, я з часу свого втілення носив завжди хрест у серці».
Давнє повір’я каже, що Ісус Христос ніколи не засміявся.

Якщо багато на світі є людей, котрі хотіли би ціле життя сміятися, веселитися і вести життя мотиля, котрий, перелітаючи із однієї квітки на іншу, всюди висмоктує солод, а залишає лиш сам зародок знищення. О яка це небезпечна забава! Ісус Христос каже: «Горе вам, що тепер смієтеся, бо будете нарікати і плакати» (Лук. 6,25). Чому нас так застерігає Господь Бог? Бо чоловік не є сотворений для добра цього світу. А ні забави, а ні приємності, а ні гарні види, а ні найкращі вдалі розповіді, а ні строї, а ні маєтки, а ні ніяка інша земна річ не заспокоїть чоловіка. Господь Бог пригадує це так часто людям з цілою строгістю правди. Кілька літ тому справив один пан у Львові в часі м’ясниць гучний бал. О півночі коли всі гості добре розгулялися, господар дому небезпечно захворів. Викликано двох лікарів, що якраз були на тому балі, але жоден нічим не допоміг і хворий вмер на їх руках. По світлицях розійшлася вість, що господар дому нагло вмер. Всі кинулися до убиральні, щоби їхати до дому. Перед домом були лише два фіакри. Ніжні пані й панночки бродили в болевих черевичках по снігу, втікаючи з балу.

Чоловік сотворений для Господа Бога. Він один зможе нас ощасливити. «Ти, Господи, сотворив нас для Себе, і неспокійним є наше серце, доки не спічне в Тобі», – каже святий Августин. Розваж це добре, любий читачу.

Постановлення: Не буду відчитувати всіх розважань з цієї книжки але лиш одне нащодень.

Приклад: Один молодець отримав від дуже побожної своєї матері хрестик від своєї матері і повісив його над своїм ліжком. Одного разу, коли допустився тяжкого гріха, Ісус заговорив із того хрестика до нього: «Ти грішиш, а я так тяжко терплю для тебе!» Ці слова вразили його, мов грім, і залишилися в його серці і пам’яті. Було це слово, як каже святий Павло: «Бо жива є мова Божа й сильна, і гостріша, ніж усякий обосічний меч, і проникає наскрізь аж до розділу душі й духа та голови й мозку, і судить думки і розуміння серця. (Євр. 4, 12). Цей молодець згодом вступив до монастиря. Свій чудесний хрестик мав він завжди перед очима, і вдень і вночі цілував його, обливав слізьми, перепрошуючи Господа Ісуса за свої гріхи.

ТРЕТІЙ ДЕНЬ

Ісус Христос бажає терпіти.

Пригадай собі, що ніхто так не любив людей, як Господь наш Ісус Христос, бо «полюбивши своїх, що були на світі, до кінця їх полюбиш» (Ів.13,1), і ще ніхто не любив так Господа Бога, як Він. Але між ображеним Господом Богом і чоловіком була прірва. Господь наш Ісус Христос хотів поєднати Бога з чоловіком, а що це могло статися лише через Його муку, то бажав Він її цілим Серцем. «Лише хочу бути хрещений Хрещенням (кривавою мукою), як же Мені тяжко, доки не скінчиться» (Лк. 12,50).

Ця мука представляється Йому в Гетсиманії в усій своїй жорстокості, так що Він сумує, тривожиться і обливається кривавим потом. Він однак не втікає перед жертвою, але каже до Отця: «Та не моя воля, а Твоя нехай буде» (Лк. 22,42).

А ми не хочемо терпіти і тремтимо при згадці терпіння. Тим часом терпіти мусить кожен чоловік: один мусить терпіти хворобу, інший убогість, інший переслідування, інший є людям, ще інший є сам собі причиною терпіння. «хоча б ти хотів утекти на кінець світу, всюди знайдеш хрест і терпіння» – каже Тома з Кемпіс.

І ти певно, любий приятелю, багато терпів у житті, а терпіння твої були тяжкі, бо у них не було тої згоди з волею Господа Бога, котре дуже полегшує терпіння. Здається, ти кидався, виривався, нарікав у своєму терпінні, а те все не лише не приносило тобі відради, але й ще додавало терпіння. До таких людей відзивається святий псалмоспівець: «даремне ви рано встаєте, встанете після сидження ви, що їсте хліб болю» (Пс. 124,2). Це значить, що якщо Господь Бог зішле на когось терпіння, воля Божа мусить на ньому сповнитися і чоловік сам не зможе їх уникнути. Святе підкорення Божій волі не лише зменшує терпіння, але і в терпінні збільшує чоловіка, запалює його до терпіння. Святі Божі угодники, пригадуючи собі, як багато терпів Ісус Христос з любові до нас, бажали за ту любов віддячити Ісусу Христу своїм терпінням. Проте не лише приймали терпіння, яке Господь Бог на них зсилав, але ще й самі просили терпіння.

Ах, як же нам до цього ще далеко, хоч Ісус Христос і за нас терпів, і ми маємо Йому віддячити!

Постановлення: нинішнє терпіння, яке Господь на мене зішле, перенесу терпеливо з вдячності для Ісуса Христа.

Приклад: Святий Франц Ксаверій (1552р.), апостол Індії котрий протягом 10 років охрестив 1 міліон 200 тисяч індіан, був великим любителем розп’ятого Ісуса Христа і мав велике набожество до Його мук. Терпіння і жертви, які носив у пращах апостольських, були безмірні. А однак, попри те, коли йому Господь Бог давав утіхи, він молячись, плакав: «Господи досить потіх, дай більше хрестів і терпінь!».

ЧЕТВЕРТИЙ ДЕНЬ

Господь наш Ісус Христос сказав своїм учням: «Із переповненого серця промовляють уста» (Лк. 6,45).

А що Серце Ісуса так дуже бажало терпіти, тому часто згадував їм Ісус Христос про свої муки, терпіння і хрести, які їх чекали. (Ів. 15, 16). А це тому, щоби їм пригадати, що він винищить себе і посвятить своє життя з любові до людей, а відтак щоби вони готувалися до тих ударів, які мали їх спіткати при смерті і після смерті Учителя. «Бо удари, до яких ми є готовими, менш глибоко нас ранять», – каже святий Григорій. Якщо хочеш бути учнем Господа Христа, мусиш і ти терпіти, бо він каже: «як хто хоче за мною іти, нехай відречеться себе самого, і візьме свій хрест і за Мною іде» (Мт. 160,24). Але щоб цей хрест, це терпіння не було занадто важким, старайся його передбачити і до нього приготуватися.

І якщо ти здоровий, пам’ятай, що Господь Бог може тебе провідати хворобою, якщо тобі добре поводиться, пам’ятай, що можеш утратити роботу, місце, уряд, тощо. Якщо тішишся щастям у родині, пам’ятай, що на землі нема тривалого щастя, що можеш утратити особу найдорожчу твоєму серцю; молитвою приготуйся на можливий удар, якщо б Господь Бог допустив його на тебе, прийми його і перенеси його в згоді з Божою волею і з християнською мужністю. Пам’ятай тоді, яка нагорода чекає тебе в небі!

Святий псалмоспівець каже: «Ідучи, ішли і плакали, розсіваючи насіння своє» (Пс. 125,6). Пам’ятай що все земне до часу триває, бо «на цій долині сліз усе минеться, а нагорода в небі вічна».

Постановлення: Розважу нині, звідки могло б прийти на мене терпіння і приготую до цього свою душу.

Приклад: Святий Андрій – апостол, брат святого Петра, після заслання Святого Духа пішов до Скитії, Єпіру й Тарсу; там навернув він незмірене число поган до Ісуса Христа. За те, що він так проповідував Христа, проконсул Ахаї Егей засудив його на хресну смерть. Коли привели його на місце муки, і він побачив хрест, привітав його такими словами: «О добрий хресте, котрий завдячуєш своєю красою муці Ісуса Христа, я так давно тебе бажав, сердечно любив, безнастанно шукав, а тепер, коли мені тебе жертвують, візьми мене від людей і передай тому хто через тебе мене відкупив». Розп’ятий на хресті святий Андрій, в тяжких муках, через два дні проповідував людям розп’ятого Ісуса, заохочував до Його Любові.

П’ЯТИЙ ДЕНЬ

Ісус Христос бажає, «щоб ми мали набожність до Його мук».

Після тайної вечері перед своїми муками сказав Ісус Христос до своїх учнів: «Перебувайте в Моїй Любові» (Ів. 15,9) Але що ж може нас більше заохотити, щоб когось любити, як не добродійства, які Він нам зробив?

Найбільшим для нас добродійством Ісуса Христа, найочевиднішим доказом Його Любові є Його посвячення, Його мука, Його смерть за нас. Він сам каже при цій нагоді учням:і «Більшої від цієї Любові ніхто немає, щоби хто душу свою поклав за своїх приятелів, ви ж є моїми приятелями» (Ів.15,13). Пригадай собі, що Ісус Христос об’явив Своє Серце святій Маргариті з оруддям муки. «Я бачила, – каже свята Маргарита, – Серце Ісуса немов на вогненному троні; з того Серця, обвитого терновим вінцем, поставав хрест, виднілась рана, завдана Йому на хресті». При тому об’явленні сказав Ісус Христос: «Глянь! Ось Серце, що так дуже полюбило людей!»

Для святих було наймиліше вдивлятися в розп’ятого Ісуса Христа, мати перед очима образ пробитого списом Серця Христа Господа. А Ісус Христос дав їм стільки разів пізнати, яка мила йому ця набожність, багато разів винагороджував їх надзвичайними ласками.

Так воно і справді, бо з цієї набожності, з хреста, зі Серця Ісусового безнастанно спливає на світ потік ласк, а особливо на почитателів Серця Господа.

Святий Альфонс бачив, як з ран розп’ятого Спасителя виходили вогненні стріли Любові і ранили тих, що до Христа зближалися. Одна побожна особа бачила також огненне проміння, що виходило із Серця Христа Господа і ранили стрілами любові почитателів Його Серця.

Чому ж бажає Ісус Христос закласти в наших серцях набожність до своїх мук, до свого хреста? Бо там пізнаємо безконечну злобу наших гріхів, набираємо ненависті до них, а запалюємося любов’ю до Господа Ісуса Христа. Бачачи в Ісусі Христі розп’ятім усіх чеснот, стараємося ті чесноти наслідувати. Бачачи списом пробите Серце Ісуса, прибігаємо до нього як до джерела ласк у всіх потребах.

Постановлення: Носитиму хрестика, уміщу його так, щоби я завжди мав перед очима муку Господа Ісуса Христа.

Приклад: Святий Франц Серафіцький мав велику набожність до мук Ісуса Христа. Кілька разів почув голос ягняти, завжди заливався слізьми, бо пригадував собі Агнця Божого, котрий на хресті змиває гріхи світу. Часто ходячи з хрестом, плакав, і показуючи його людям кликав: «Любов не є люблена».

Одного разу, коли обнімав своїми раменами хрест і з великою любов’ю цілував Хреста розп’ятого, Ісус Христос опустив із хреста свою праву руку, обвив нею святого Франца і пригорнув до Себе.

ШОСТИЙ ДЕНЬ

Ісус Христос в саду Ґетсиманськім заливається кривавим потом

Приглянься до Ісуса, коли Він після останньої Вечері відмовив з учнями похвальну пісню і йшов на гору Оливну, щоби там на самоті приготуватися до Своєї муки. Гора Оливна лежить на схід від Єрусалиму. І ти, коли маєш молитися, вишукай собі якийсь спокійний кутик, і там розмовляй з Господом Богом. О, яка ж солодка така молитва на самоті і які ласки вона випрошує собі в Бога!

Іди так в дусі крок за кроком за Господом Ісусом Христом і старайся вникнути в почуття Найсвятішого Його Серця. Під горою біля Ґетсиманського саду Ісус Христос залишив усіх апостолів, а взяв зі собою лише Петра, Якова і Івана і пішов з ними на гору.

“І взяв Петра, і Якова, і Івана зі собою і почав тривожитися й тужити. І сказав їм: Сумна моя душа аж до смерті; зостаньтесь тут і сторожіть. І відійшовши трохи, упав на землю і молився, щоб, коли можливо, оминула Його та година. І говорив: Авва, Отче, все Тобі можливе, відведи від мене цю чашу, та не як я хочу, а як Ти. І прийшов і знайшов їх сплячих; і сказав Петрові: Симоне, ти спиш? Не міг ти однієї години сторожити ? Сторожіть і моліться, щоби ви не ввійшли в спокусу. Дух справді сильний, та тіло немічне” (Мр. 14, 33-39). Чому ж Ісус злякався і зажурився? Чому тужив? Бо чув, що затяжіли на Ньому усі гріхи людського роду, за які мав так важко страждати. Були там гріхи потопу, гріхи Содоми, гріхи поган, юдеїв і християн, були там і мої гріхи! За ті гріхи мав Ісус надолужити Предвічному Отцю. А Він був Сам без гріха. “Того, що не знав гріха, вчинив гріхом за нас, щоби ми стали праведністю Божою в Нім” (2. Кор. 5, 21). Така безконечна доброта і милосердя Боже для нас, що видав Свого Сина за нас. Розваж, як мусило кривавитися Пресвяте Серце Христове на вид таких страшних мук.

Господь наш Ісус Христос лякався і тужив, бо всі муки з найменшими подробицями постали йому перед очима. Та ще більше боліло Його те, що з цих Його мук мало хто буде користати; що хоча Він за всіх проллє Свою Пресвяту Кров до останньої краплі, незважаючи на те більшість піде на погибель вічну. Який же то був страшний біль для Його Серця, котре дуже бажало спасти всіх! І тому: “Піт Його був як краплі крові, що стікала на землю” (Лк. 22, 44). І хто ж то може, Ісусе, висказати, яким великим був Твій біль?

У тому болю та в тій страшній тривозі Ісус ще два рази навідується до своїх учнів, немовби шукав у них потіхи. Але дарма. Учні спали. З цього можемо пізнати, як мало можна розраховувати на людську потіху в терпінні. Та: “Появився Йому ангел з неба, підкріпляючи Його” (Лк. 22, 43).

Постановлення: В моїх терпіннях і смутках буду шукати потіхи в Бога, а не в людей.

Приклад: У селі Голоско Велике, недалеко Львова, в парохіяльній церкві є чудотворний образ розп’ятого Ісуса Христа, де на Воздвиження Чесного Хреста згромаджується щорічно дуже багато побожних християн. Перед цим образом щоденно молився один зубожілий чоловік того села. Одного разу почув він із хреста цей потішаючий голос Розп’ятого: “Будь терпеливий аж до смерті, і одержиш вінець слави”.

СЬОМИЙ ДЕНЬ

Юда зраджує Ісуса Христа

Що найбільше боліло Ісуса Христа в часі Його смутку, то це зрада Його учня Юди Іскаріотського. Він покликав Юду на свого апостола. Юда мав, отже, бути “світлом світу та в муках Ісуса Христа сіллю землі”, і відзначив його як й інших апостолів; звірився йому у всьому, а він за це від¬платив своєму Вчителеві такою чорною невдячністю. Юда зрадив Його, запродав, видав підступом у юдейські руки.

І чому ж Юда так низько упав? Був касієром Господа Ісуса, носив гроші, які вірні складали як милостиню Господу Icy су. З тих грошей почав потрохи красти й відкладати для себе. Був злодій, каже Святе Євангеліє. Коли вже так звик до крадіжки дрібних речей, забажав відтак мати відразу більше грошей. А що знав, що юдеї шукають за Ісусом, щоби Його вбити, пішов до них і сказав: “Що дасьте мені, а я вам Його видам?” А вони поставили йому тридцять срібняків (Мат. 26, 15).

“Коли Ісус після останньої вечері пішов з апостолами на Оливну гору, Юда побіг до юдейської старшини, взяв відділ озброєних слуг і вояків зі свічками та смолоскипами і мечами, і пішов проти Ісуса. Притому сказав воякам, що він поцілує Ісуса на знак, щоб вони могли Його пізнати. “А той, що Його видав, дав їм знак, говорячи: Котрого я поцілую, то якраз той є, піймайте Його. І відразу приступивши до Ісуса, сказав: Витай, Учителю, і поцілував Його. А Ісус сказав йому: Приятелю, чого ти прийшов? Тоді приступили, і кинулися на Ісуса, і піймали Його” (Мат. 26, 48 — 50). Чи Ісус, може, гнівається на Юду за те ? Ні! Він не гнівається, а хоче навернути його на добру дорогу, хоче його отямити, щоби залишив свій ганебний вчинок. А як по-приятельськи. “Приятелю, чого ти прийшов” та “Юдо, схаменися, що робиш, ти поцілунком видаєш Сина Людського” (Лк. 26, 48). Ще востаннє хотів його навернути, ще востаннє хотів йому дати ласку. Але Юда не прийняв її, погордив Божою ласкою.

Хто з нас не мав або не має підступних приятелів ? Правдивих приятелів у житті можна на пальцях порахувати. Може, й тебе нераз зрадив такий Юда, і через те ти, може, до смерті носиш ненависть у своєму серці до того чоловіка. Якби так було, то прости йому, бо Ісус Христос більше від тебе простив. А коли ти так простиш ворогові свою кривду, то Ісус Христос тобі її винагородить.

Юда не користав з тридцяти срібняків, ціни крові Христової, але впав у розпуку, пішов кинути юдеям срібняки під ноги, купив собі мотуз, і повісився.

Постановлення: У виборі приятелів буду обережним, мірою їх вибору буде для мене їхня релігія й чеснота.

Приклад: У Кракові, в катедрі на Вавелю, в каплиці є чудотнорний хрест Господа нашого Ісуса Христа. А є він досить великий. Перед тим хрестом часто молилася св. королева Ядвіґа. Вона одного разу в великім терпінні просила Господа Ісуса про потіху. Ісус Христос простягнув до неї з хрести Свою руку і сказав: “Твоя молитва вислухана”. Історія цієї події виписана на мармуровій таблиці, вміщеній під тим хрестом.

ВОСЬМИЙ ДЕНЬ

Ісус спійманий на горі Оливній

Намагайся заглянути духом на дно душі тих огидних вояків, яких спровадив Юда. Вглянься у їхні підлі серця, і дивися, як там кіпить жадоба піймати Ісуса. Дивися на їхні лиця, як на них відбивається дика радість, що вже бачать того, якого мають спіймати. А хоча вони так озброєні, хоча їх стільки є, то однак так стоять, наче вкопані; ні один із них не має відваги кинутися на Ісуса. А це є знаком, що вони не мали б права навіть діткнутися Його, бо сам хотів терпіти за наші гріхи. “Жертвований є, бо сам хотів”. Ісус Христос показує, що добровільно віддається в їхні руки.

Тому: “Сказав їм: Кого шукаєте ? Відповіли Йому: Ісуса Назарянина. Сказав їм Ісус: Це я… Як же їм те сказав: Це я, подалися назад і попадали на землю” (їв. 18, 4-7).

Розваж, що Христові слова: “Це я” неначе грім повалили всіх на землю. А чи Ісус Христос не міг їх усіх повбивати, якби був хотів? Певно, що міг, але не хотів. Показав їм лише, що їх сила нічого не значить, та показав їм лишень їх злобу, бо сказав до них: “Вийшли ви як на розбійника, з мечами, з киями спіймати мене” (Мт. 26, 55). Відтак “знову спитав їх Ісус: Кого бо шукаєте? А вони: “Ісуса Назарянина.” “Сказав же вам, – озвався Ісус, – то Я. Коли отже, шукаєте Мене, то відпустіть оцих, щоб ішли собі”, щоб слово те здійснилось, яке був вирік: “З-поміж тих, що їх Ти передав Мені, не погубив Я ніодного” (їв. 18, 7-9). Бачиш, яка безконечна доброта Пресолодкого Серця Ісусового. Сам себе віддає в руки безбожних, а учнів своїх не дозволяє навіть діткнутися. Ось маєш доказ, що без Божої волі навіть волос з твоєї голови не впаде.

Святе Євангеліє каже далі, що: “Симон Петро, маючи тоді ніж, добув його й ударив слугу найвищого архієрея, і відтяв йому праве вухо. А слуга був на ім’я Малх. Сказав, отже, Ісус Петрові: поклади свій ніж до піхви (їв. 18, 10-11). Чи думаєш, що не міг би я нині просити мого Отця, і поставив би мені тепер більше як дванадцять легіонів ангелів? (Мт. 26, 53). І діткнувся вуха його й оздоровив його… А вони, спіймавши Його, вели до Каяфи, найвищого архієрея. Тоді всі учні, залишивши Його, повтікали” (Мт. 26, 56-57). Отак не хотіли учні молитися в саду, тому тепер зі соромом утікають. Тож молю Тебе, Ісусе, не допусти, щоби я Тебе не покинув.

Постановлення: Розважу над своєю неміччю, що без Божої ласки не можу противитись спокусі.

Приклад: У Милятині, біля Буська, є чудотворний образ розп’ятого Ісуса. Є він такий славний з чудес, що католицький народ із великою вірою сходиться здалеку на те місце.

Образ той 1700 р. привезено з Риму до Милятина. Відразу вже того ж року діялися там різні чуда. Ті різні чуда і те, що з Христових ран спливали краплі крові, стверджено духовними властями. Між тими чудами сталося в році 1745 і те, що син Антонія Собіщанського, смертельно хворий, був уздоровлений.

ДЕВ’ЯТИЙ ДЕНЬ

Ісуса Христа ведуть до Анни

Глянь, як юдейський натовп, мов зголоднілі вовки на беззахисне ягнятко, кидається на невинного Ісуса. Ще невдовзі ті люди дивилися на чуда, які робив Христос і їм самим. Як Він уздоровив ухо Малхові, як одним словом повалив цілу юрбу вояків на землю. А одначе те все не вплинуло на них. А всі вони могли навернутися, але злоба і пристрасть засліпила їм очі, серце їх закаменіло. “Засліпило їм очі й затверділи серця їх, щоби очима не бачили, а серцем не розуміли” (їв. 12, 40).

О нещасні пристрасті, скільки ж ви людей довели до вічної погибелі! Скільки ж разів ви й мене засліпили!
Господь наш Ісус Христос подає їм свої руки, щоби Його зв’язали. А вони ще й ланцюг закладають Йому на шию, щоб ще більше Його збезчестити.

І як та біснувата юрба тішилася з того, що має Його в своїх руках. А що Ісус на те? Ані слівцем не відізвався. “А не відкрив уст своїх; як вівця на заріз ведений буде і як агнець перед тим, що стриже його, а не відкриє уст своїх” (Іс. 53, 7).

З гори Оливної до Єрусалиму веде дорога через долину Йосафата, котру перетинає потік Кедрон. Давнє повір’я каже, що коли Ісус Христос переходив туди слизьким камінням, хтось кинув Його і Він упав у воду, і зранив Собі тяжко Найсвятійше Своє лице. Кров Найсвятіша зафарбувала воду потока, і справдилося, що казав пророк: “З потока на дорозі буде пити” .Глянь, як юдеї торгають Господа Нашого Ісуса Христа, копають, верещать, щоб швидше вставав і йшов далі. “Він спокійно піддається їм, на образу мовчить. Мотузи і ланцюги жертвує Божій Величі. Цей страшний похід жертвує Ісус Христос Господу Богу на надолуження за мої пристрасті, якими я Його образив. Жертвує його Небесному Отцю на те, щоби иереблагати Його за незаховання Його св. заповідей; за мою пустоту, що так часто зводила мене на бездоріжжя.

Постановлення: О Господи, як же я бриджуся моєю пустотою, як бажаю, щоби моя душа узами любові була прив’язана до Тебе навіки.

Приклад: Св. Ґертруда (1292р.) мала велику набожність до розп’ятого Ісуса Христа. Одного разу вона так перейнялася Христовими ранами, що цілувала їх і виймала з них цвяхи, а на їх місце вкладала троянди. За це похвалив її Ісус Христос. Вона зрозуміла, що це Йому дуже сподобалося.

ДЕСЯТИЙ ДЕНЬ

Господь наш Ісус Христос у Анни

Розваж, як озброєна товпа наближається вже до брам міста. Ісус між ними зв’язаний, збитий, скатований, ледве може крок зробити. Через п’ять днів, в неділю квітну, Ісус Христос також в’їжджав до цього міста. Але яка велика різниця між одним та другим походом! Тоді ті люди по дорозі стелили Йому одежі й галузки як цареві, як переможцю, а нині ті самі люди провадять того ж Ісуса як злодія. Тоді з великою радістю кликали: “Осанна Сину Давидовому; благословенний, що йде в Ім’я Господнє”, а нині серед зневаг, прокльонів, диких криків ведуть Його на суд Архієрея. Чи тут не вражає тебе та зміна людських судів, що нині підносять тебе по-під небеса, а завтра готові тебе засудити на смерть? Ніколи не покладай надії на людей. “І привели Його насамперед до Анни” (їв. 18, 13).

Дивися на цього архієрея, який він поважний. Він найвищий архієрей в святині Єрусалимській. Голова сива, борода довга, також сива, а вбраний в довгу білу одежу на знак своєї ніби-то святості. Голову прикрашає мітра. Вся його постава вказує на його високу гідність. А тимчасом це “гріб побілений”, що зверху ясніє, а всередині повний гнилі й костей. Ой, не суди нікого зі зверхнього його вигляду. Архієрей питає Ісуса про Його науку та Його учнів. І для чого він це робить? Може, хотів чого-небудь від Нього навчитися? О ні! Він хотів лише висміяти Христа. Він неначе хотів сказати: “Ага, Ти хотів усіх спасти, а тепер сам згинеш, бо Ти в моїх руках”. Ох, який же незрозумілий біль стиснув Пресвяте Серце Ісусове, коли побачив перед собою того облудного чоловіка.

А одначе Ісус ушановує в ньому достоїнство священика. Тому й відповідає йому на запити:
“Чому ж питаєш мене? Спитай тих, що чули, що Я їм говорив. Це вони знають, що Я говорив. Коли Ісус це сказав, один зі стоячих слуг ударив Його в лице, кажучи: то так ти відповідаєш архієреєві?” (їв. 18, 21-22). О проклята рука, що осмілилася зневажити лице Господа Бога, перед котрим упадають небесні сили!
Ісуса Христа ніхто не бере в оборону. Він мусить випити чашу своєї муки аж до дна.

Постановлення: За прикладом Господа Ісуса Христа буду терпеливо зносити всі зневаги.

Приклад: Одна панночка високого роду, що була вихована у великих вигодах, просила ігуменю одного монастиря про прийняття. Настоятелька почала їй пред¬ставляти труднощі монашого життя: “У нас дуже бідна їжа, не будеш нею задоволена”. “У нас постіль тверда, спальня в зимі не огрівається”, – говорила далі настоятелька. – “А хрест там є? Якщо є, сказала далі панночка, то не маю труднощів”. І так на всі труднощі, які їй було представлено, мала на поготові хрест. Як вступила до монастиря, то всі труднощі осолоджувала собі любов’ю до хреста. І так з ним закінчила життя в монастирі, і з великими заслугами перенеслася до вічності.