ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ ДЕНЬ

Ісус Христос упадає третій раз під хрестом

Стація IX

Душе християнська! Іди далі за Ісусом і приглядайся до Його тяжких мук. Поглянь, як Він гірко несе Свій хрест.
Сили вже зовсім Його покинули. Вже далі не може іти, а не те щоб нести на собі такий тягар. І знов падає під хрестом. А це вже утретє. Кати підносять хрест, але Ісус не рухається. Вони гадають, що вже помер. Обступили Його фарисеї і настрашилися. Та чого? Чи, може, їм Його жаль? Ні! Вони для Нього не мають ані крихти жалю, їм лише жаль стало, що не будуть бачити, як Він буде конати на хресті. Тому вони й настрашилися. Та ні, Ісус не вмер, Він ще живий. Він мусить випити ту гірку чашу, яку Йому подав Його Отець Небесний, і яку Він добровільно прийняв за наше спасіння. Звичайно, Його жертва мусить бути повною. Він помре на хресті на радість закам’янілим фарисеям. Він мусить умерти на хресті, щоб сповнилося пророче слово, та щоб ми жили вічно на небі. Кати дають хрест знов Симеонові Киринейському. Ісуса же ведуть на місце страти. “І привели Його на місце Голгофу, що в перекладі означає “Череповище” (Мр. 15, 22). По дорозі на Голгофу Ісус падав тричі.

А чи знаєш, чому Ісус Христос стільки разів падав? Св. отці кажуть, що Ісус Христос хотів тим надолужити Своєму Отцю за наші свідомі уиадки в гріхи, бо ж люди помножують ті гріхи! Не один, що висповідався зі своїх тяжких гріхів, заледве пообіцяв виправитись, а вже знову їх допускається. Знову повертає до колишніх гріхів. А це дуже ображає Господа Бога. Св. Петро з великою зневагою згадує про таких людей. “Бо коли утікши від нечистоти світу пізнанням нашого Господа і Спаса Ісуса Христа, знов заплутані нею бувають переможені, то останнє стало для них гірше від першого. Бо краще їм було не пізнати дороги справедливості, ніж пізнати і відвернутися назад від Святої Заповіді, котру їм передано. Бо з ними діється за правдивою приказкою: “Пес повернув до своєї блювотини” та “свиня, умившись, іде в калюжу болота” (2. Петр. 2, 20-22). І справді, це дуже огидно, коли людина після сповіді повертає назад до тих же гріхів. Та й страшно, бо через те серце такої людини байдужіє і може навіть закам’яніти.
Господи Ісусе, як же я соромлюся цих несподіваних моїх упадків, як за них жалію, бо знаю, що вони були причиною Твоїх упадків під хрестом.

Цей третій і останній упадок Ісуса під хрестом нагадує нам, що і нас колись смертельна слабкість звалить на ложе болів. Коли сили будуть нас покидати і смуток обійме нашу душу, пригадаймо собі тоді Хресну дорогу нашого Спасителя. Пригадаймо собі останній Його упадок під хрестом, проситимемо в Нього допомоги, а Господь Ісус зміцнить нас і потішить. Через Твоє помилування, спаси нас, Господи!

Постановлення: За кожний поповнений тяжкий гріх накладу собі тяжку, добровільну покуту.

Приклад: Колись чимало багатих панів будували в деяких місцях Хресні дороги. Вони з любові до страдаючого Христа хотіли мати завжди перед очима Його страсті. Тисячі й ти¬сячі вірних відвідували і відвідують ті святі місця. Церква свята наділила Хресні дороги великими відпустами. Був один побожний чоловік, що мав дуже велику набожність до Христових страстей. Одного разу він також відбував Хресну дорогу. При кожній стації затримувався і роздумував над Христовою мукою. Так був переняйтий співчуттям до страдаючого Христа, що годі було йому опустити одну подію, а йти до іншої. Нарешті прийшов на те місце Хресної дороги, де представлена Голгота. Звідси вже не міг далі рушити. Не міг відірватися від розп’ятого Спасителя. Увесь палав любов’ю до Нього. Довго-довго вдивлявся у Хри¬ста розп’ятого на Голгофі.

Ревно плакав над Спасителем, що з любові до людей був розп’ятий на хресті. Відтак вже й плакати не міг. Схилив свої коліна до землі під хрестом, і впав на землю. Довший час так лежав, наче непритомний. Вкінці зітхнув важко і уголос заридав: “Ісусе, Боже мій, Ти для мене так тяжко терпиш. Ісусе, Ти з любові до мене помер на хресті.” Вже більше не чути було ані плачу, ані голосу.., він вже навіть не рухався. З великого співчуття, над муками Христовими не міг витримати. Від того він й помер па тому місці, на Голгофі, під розп’ятим Христом. Христос умер для нього на хресті, а він з любові до Христа умер під хрестом. І, певно, Христос прийняв його праведну душу до свого царства. “Сильна, як смерть любов” (Пісн. Піс. 8, 6).

ТРИДЦЯТЬ ДРУГИЙ ДЕНЬ

Ісус Христос обнажений з одежі

Стація X

Зверни увагу, як вкінці відвели Господа Ісуса на місце смерті. Який же Він ослаблений, знищений. Під терновим вінцем важко було розпізнати Його лице. Струї спливаючої крові зовсім закрили Його пресвяте лице. Усе покрите темно-червоною фарбою від скипілої крові. Чотирьох вояків призначено для виконання огидної роботи. Дикі люди здирають з Господа Ісуса насамперед верхню одежу, потім спідню ризу, що прилипла до ран. Під час здирання відно-вили кати всі рани, віддерли куски тіла. Господь Ісус став серед народу, скупаний у Своїй крові. Поглянь, який сором охопив люблячого жінок, бачачи себе таким оголеним; який невиказаний біль огорнув Його Найсвятіше Серце.
Як можна, Господи Ісусе, щоб Ти, що покриваєш землю зеленню і квітами, а небо – зірками, дозволив таку жорстокість? Отці церковні вважають цей біль і встид, якого Ісус терпів у своєму оголенні, карою, яку Він прийняв, щоби надолужити Божій справедливості за безсоромне і жіршаюче людське убрання.

Святе Євангеліє каже, що верхню ризу Ісуса Христа поділили вояки на чотири частини; для кожного з них – по одній частині. “Взяли Його одежу і поділили на чотири частини, кожному воїнові частину і хітон; а хітон був не шитий, а увесь зверху тканий. І говорили до себе: Не будемо дерти його, а киньмо жереб на нього, чий має бути; щоби сповнилося Писання, що каже: Розділили мої ризи між собою, і на мою одежу кидали жереб” (їв. 19, 23-24).
Що за біль мусив відчути Ісус Христос, коли бачив, що Його прирівняли з розбійниками. Але ще більше впадає нам в очі та крайня убогість, яку Ісус добровільно приймає на себе в годині смерті. Від народження Свого був дуже убогим, а при смерті ще убогішим. Там мав бодай шопу за мешкання, ясла за колиску, пеленки за прикриття – тут нічого не має. Замість ложа матиме хрест, на якому повисне нагий між землею та небом!

Людино бідна! Чому нарікаєш на свою бідність? Чи ж не бачиш, який Ісус убогий? Навіть найнеобхіднішої одежі немає. Чи ти хочеш бути кращим від Ісуса? Ісус Христос став таким убогим для тебе, а ти не хочеш бути убогим для Нього. Він з любові до тебе такий убогий, і з любові до тебе дає тобі убогість, щоб ти був подібний до Нього. А ти не хочеш прийняти того дару. А хоча б з примусу вже й приймаєш, то знову нарікаєш на убогість. Пам’ятай, що “Учень не більший за вчителя, а раб – понад пана свого” (Мт. 10, 24).

Після висновків св. отців, та риза нешита і некроєна, має означати католицьку церкву. Хто ділить її, є схизматиком або єретиком.

Постановлення: В одежах і убираннях заховаю скромність і ощадність.

Приклад: За переказом, той хітон та нешиту ризу мала приготувати Пречиста Діва Марія, ще як Ісус Христос був малим. І з роками, як Ісус ріс, росла з ним і та риза. Боже провидіння так хотіло, щоб та риза, хітон, збереглися аж до наших часів. її перенесено з церкви до церкви, а тепер вона знаходиться в місті Тревірі в Німеччині. При ній діялися і діються чимало чуд. Особливо діються чуда під час того, як виставляють ту ризу до прилюдного почитання. Востаннє її виставлено кілька років тому. Тисячі вірних приходило побачити її й поклонитися. Що вона є правдивою ризою та тією ж, що Ісус її носив, підтверджують достовірні документи. А ті документи є справжні і підтверджені духовною владою.

ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ ДЕНЬ

Ісус Христос прибитий до хреста

Стація XI

Зверни увагу, як найулюбленішого нашого Спасителя оточують кати, щоб Його вхопити і прибити на хрест. Звичайним злочинцям дано в такий час вино, заправлене міррою, щоб одурені не чули на хресті своєї муки. Ісусові подано вино, змішане з жовччю, щоб муки ще примножити. “І спробувавши, не хотів пити” (Мт. 27, 34). Не хотів нити, щоб оточуючі Його не подумали, що бажає в терпіннях полегшення. Скуштував гіркоти жовчі і жертвував її на надолуження Господу Богу за людські гріхи, поповнені через надмірність в уживанні напою. Ах, якою гіркотою на¬повнюють ці гріхи Найсвятіше Серце Ісуса!

Ісус Христос бачить, що кати хочуть Його розп’яти на хресті, тому випереджує їх, сам наближається до хресного дерева і кладеться на нього. Вони хапають одну руку і грубим цв’яхом через середину долоні прибивають в пробите місце до хреста. Слухаючи удари молота, уяви собі, які болі переймають Господа Ісуса. Поглянь, як кати хапають другу руку Господа Ісуса, як її натягають, як її дотягають до місця, де має бути прибита. Уяви собі, як сильно Ісус Христос терпить… Вже другу прибивають руку… Велике фізичне терпіння має вже у собі те, що корчить тіло чоловіка; отож ноги Ісуса Христа скорчилися, коли прибито до хреста руки. Кати хапають Найсвятіші ноги Ісуса Христа, не можуть їх дотягти до призначеного місця. В’яжуть мотузку до ніг і тягнуть як струни. Після цього беруть довгий, грубий цв’ях, і в місцях найбільше чутливих, прибивають сильно до хреста!..

Ах, душе моя, чи ж тебе не зворушує до глубини це терпіння Твого Спасителя? Так, Господи, мій Icy се, я відчуваю весь Твій біль, і серце мені крається на згадку, що то гріхи моїх рук і ніг так страшно прибили Тебе до хреста. Кати беруть тепер хрест з Господом Ісусом, виправляють його, а відтак підносять і швидко кидають в яму, виковану в скелі, де мав стати. Рани рук і ніг Господа Ісуса роздерлися. Він потопає в морі болю.

Постановлення: Буду послушний всім моїм настоятелям з любові до Господа Ісуса, Котрий став послушним аж до смерті хресної.

Приклад: Після навернення цісаря Константина Великого, св. Єлена, його мати, пішла до Єрусалиму, щоби там відвідати святі місця і відшукати дерево святого хреста. Почали копати на горі Голгофі близько місця розп’яття, і знайшли три хрести, разом закопані. Думали, що то був хрест Ісуса Христа і хрест двох розбійників, однак не знали, котрий з них мав бути хрестом Ісуса. Щоб у цьому переконатися, почали прикладати ті хрести один за одним до померлого. Приклали один до мерця, він не встає, приклали другий, також ні, лише тоді, як приклали третій, померлий порухався і встав здоровий. Із цього зрозуміли, що якраз цей хрест, що на ньому розп’ято Христа Господа. Коли той народ, який там був, почув, що знайдено Христовий хрест, увесь скупчився, щоб його побачити. Тому патріарх вийшов на підвищення і звідти показував його народові. Народ падав на лице, і говорив: Господи помилуй. На ту пам’ятку є в нас свято Воздвиження Чесного Хреста.

ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ ДЕНЬ

Христос розп’ятий терпить на тілі

Стація XII

Уяви собі Господа Ісуса, розп’ятого між двома розбійниками. Лицем звернений Він до нас. Під хрестом стоїть Найсвятіша Мати, св. Іван Євангелист, св. Марія Магдалина та інші побожні невісти. Далі стоять неподалік хреста вояки, архієреї та інші різні люди.

Найбільше Ісус терпить спрагу. Страшний вогонь палить Його зсередини. А це все через втрату крові. Відомо, що поранені на полі бою, коли з них багато стекло крові, передусім просять хоча трохи води. А з Ісуса Христа стільки витекло крові, і тепер безупинно тече з Його ран. Вже майже зовсім нема в Ньому крові. То ж що за біль мусив терпіти! Яка нечувана тяжка Його мука! А тепер застановися, чи були, та чи є такі твої терпіння. Ісус Христос висить на хресті…

Цілий тягар Його тіла спочиває на трьох цв’яхах. Ані поворухнутися руками, ні ногами, бо рани від цв’яхів роздира¬ються. А як у такому страшному болю мусить порухатися. І так до важких болів стають нові, ще важчі. А ще додавав болю й терновий вінець на голові, бо на який бік лише порухав головою, кільці відновлювали рани. А кожна рана збільшує терпіння. О, Царю мучеників! Нехай Твої страшні терпіння зціляють мою нетерпеливість! Ісус Христос висів три години на хресті, від третьої до шостої з полудня. Орґанізм чоловіка, коли є здоровий, менше відчуває болі, бо має більше відштов¬хуючої сили. Однак організм Господа Ісуса був зовсім знищений. Ті терпіння Господа Ісуса знищили ніжність Його тіла. А з Його терпіння інше людське терпіння не може порівнятися.

Не дивно, отже, що Ісус Христос каже устами пророка до нас: “Ви всі, що йдете дорогою, гляньте і придивіться, чи є такий біль, як біль Мій. Ці муки зносить Ісус Христос якнайспокійніше. Не скаржиться на них, ні на нікого не нарікає. А тим дає нам приклад, як поступати в терпіннях, що з Божого допусту на нас приходять. І ми повинні зносити їх терпеливо і просити Бога про допомогу. А якщо хочемо потіхи в тих терпіннях, то маємо її шукати лише в Ісуса Христа. Він є джерелом всякої потіхи. Якби ми часто пригадували собі страшні муки Христові, то зовсім інакше зносили б ті малі терпіння, як, наприклад, біль зубів, го¬лови. О як же інакше ми заховувалися би в довгій та важкій недузі, якби ми тоді дивилися на розп’ятого Христа. В кожній прикрості, в кожнім терпінні, в кожній слабкості ми повинні казати: Ісус Христос, хоча був невинний, набагато більше терпів від мене, то й я буду радо терпіти. Ісусе, дай мені ласку терпеливості.

Постановлення: Буду просити терпеливості у недузі.

Приклад: Перський цар Хозрой завоював чимало країн. Між ними здобув також і Єрусалим. Якось зайшов він до тої церкви, що на місці розп’яття Христового вибудувала св. Єлена. Серед інших дорогоцінностей забрав з цієї церкви також і дерево хреста Господнього. Дуже побожний Константинопольський цар Іраклій багато молився і постив для того, щоб міг відібрати від ворога святе дерево. Та й Господь Бог допоміг йому у цьому святому ділі. Він відібрав від Хозроя святе дерево. Тоді одягнувся урочисто по-царськи, і хотів віднести дерево до церкви. Але ні кроку не міг зробити. Лише тоді, як скинув зі себе царські одежі, і вбрався в жебрачий одяг, тоді без перепони заніс хрест Христовий до церкви.

ТРИДЦЯТЬ П’ЯТИЙ ДЕНЬ

Що розп’ятий Христос терпить на душі?

Увійди думкою, як можеш найглибше, у Пресвяте Серце Христове. Там дивися та пізнавай, що Ісус Христос розп’ятий терпить.

Насамперед терпить від ворогів насмішки, книпи та всякі зневаги. Святе Євангеліє так нам про це каже: “А перехожі хулили Його, киваючи своїми головами, і кажучи: Ти, що руйнуєш храм Божий і в трьох днях його відбудуєш, спасися сам. Як Ти син Божий, зійди з хреста. Так само і первосвященики, насміхаючися з книжниками і старшиною, казали: Інших спасав, себе не можеш спасти? Коли Він Цар Ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста, і увіримо в Нього. Уповав на Бога, Нехай спасе тепер його, коли хоче; бо сказав, що: Я син Божий. Також і розбійники, що були з Ним розп’яті, тлумили з Нього” (Мт. 27. 34-44).

Ой, який же важкий біль пройшов Те Пресвяте Серце. Те Серце виявляло їм тільки любов, а вони тепер насміхаються собі з Нього. Ісус прийшов їх спасти, а вони Його повісили на хресті. За безконечну Його любов відплачуються Йому такою страшною погордою. Мабуть, нема більшого болю, коли хтось за любов є погорджений. Пам’ятай, що як ти таке переживатимеш, то не сумуй. Пригадай собі тоді Ісуса, повішеного на хресті.

Коли важкий біль стискає серце, тоді, як воно за любов отримує невдяку від звичайного людини, то значно більше мусить воно відчути невдячність від приятеля. Провірена любов на приятелі — це щось таке болюче, таке хвилююче, вона так важко ранить серце, що цього ніхто в світі не може виказати. Це знає лише той, що відчув, одначе виказати це іншому він ніяк не зможе. А тепер роздумуй над тим, що Христове Серце відчуло від своїх приятелів; що воно зазнало від тих, яких Він дуже полюбив, а це від своїх учнів, апостолів. Апостоли були невідступними товаришами Ісуса. Він відкривав їм таємниці свого Серця; Він дав їм дар виганяти бісів, творити чуда. А як вони за те відплатили Йому? Як? От поглянь: Юда зрадив Йому, продав Його ворогам. “Навіть чоловік, що мирно жив зі мною, на котрого я уповав, котрий їв хліб мій, велику підняв проти мене зраду”. Петро, князь апостолів, Голова Церкви, Його відрікається, інші апостоли утекли. Саме на те скаржиться Ісус через пророка Давида: “Покинули мене тепер” (Пс. 16, 11). Що за страшний біль мусив Ісус терпіти!

Залишилися з Ісусом при хресті лиш Його Пресвята Мати, св. Іван і кілька вірних осіб. Вони стояли мовчки. Але їх серця роздирав тяжкий біль на вид такої муки Сйасителя. Це була єдина потіха для Христа. Але й те ще гірше боліло, що Ісус бачив свою улюблену Матір, убиту важким горем. Пречиста Діва Марія тепер відчула ті пророчі слова, що їх висказав Симеон в Єрусалимській святині: “А твою душу принижене меч” (Лк. 2, 35). Ісус знав, Він бачив той біль своєї Матері – та не міг допомогти. Чому? Воля предвічного Отця була, щоби й Вона випила чашу гіркоти ДО дна. Вона ж є Царицею Мучеників. Ісус терпів, Пречиста Діва терпіла, отже, найсвятіші особи, які лише могли у муках Ісуса Христа коли-небудь бути на землі, терпіли і дуже важко терпіли, а ми не хочемо перетерпіти малесенької прикрості.

О, який це для нас сором. Проси тих осіб ласки терпеливості. Та ще не кінець тому терпінню Ісуса. Ісус терпів ще щось, що пронизувало Його Пресвяте Серце. І що ж таке? Він бачив, що з тих Його важких мук багато людей не будуть користати. Він прийшов спасти світ. Він всю свою Кров пролив за спасіння світу. Він пролив свою Пресвяту Кров за всіх людей і за тих, що жили спочатку, і за тих, що тоді жили, і за тих, що будуть згодом жити — за всіх людей без винятку. А одначе Він знав, -Він бачив тієї хвилини, що Його Кров для багатьох буде даремно пролитою. Він знав, що незважаючи на те, багато хто піде на вічну загибель з власної вини. Так, Він це знав. А однак Він так дуже бажав їх спасти, що приливав за них усю свою кров. Ой, це дуже боляче. Цього болю ніхто не може відчути. Душе, душе християнська! Не одна людина зазнає розчарування в любові. Та його серце через те кривавиться. Його серце болить, важко болить. І він тоді нарікає. Чому? Бо не роздумує над болями Христа Господа.

Бо не заглиблюється в серце Христа розп’ятого. Ісус Христос тер¬пів від ворогів, що так страшно взялися до Нього, на яких Він через пророка скаржиться: “Оточили Мене воли многії, бики тучні обступили Мене. Порозкривали на Мене уста свої, наче лев, що пориває і реве. Як вода, я розлився, і розсипалися всі кості мої, серце моє стало наче віск, що тане всередині утроби моєї’. (Пс. 21, 13-16). Він терпів також і від найбільших своїх приятелів, а чи нарікає, чи жаліється? Ні. Ані одним словом не відізветься. А це зробив для тебе. Він дав тобі цим приклад, як ти маєш в таких випадках поступати. І тобі доведеться нераз щось потерпіти і від своїх, і від чужих. І ти нераз потерпиш від тих, що повинні тебе любити. Не нарікай, не гнівайся на них. Але тобі прикро через те. Так, прикро. Але маєш приклад Христа Господа.

Постановлення: Буду терпеливо зносити прикрощі як від своїх, так і від усіх інших.

Приклад: Святий Петро, мученик з Чину Св. Домініки (1242р.) був сином родичів, що належали до єресі альбіґензів. Він постановив собі навернути тих єретиків до католицької віри. У своєму житті терпів він чимало від людей. Одного разу скаржився перед Господом Icy сом: “Господи Ісусе, що злого зробив я людям, що мене так переслідують?”

Тоді появився йому Ісус Христос із хрестом на рамені, і сказав: “Петре, а що я злого зробив людям, що мене розп’яли на хресті?”

ТРИДЦЯТЬ ШОСТИЙ ДЕНЬ

За кого і з якою любов’ю Господь Ісус терпить на хресті

Зверни увагу насамперед, за кого Господь Ісус так багато терпить на хресті і дай відповідь собі: терпить за мене і за мої гріхи, бо це, що каже св. Павло: “полюбив мене і дав самого себе за мене” (Галат. 11,20), можеш і ти про себе сказати. Приглянься до ран Господа Ісуса, і запитай Його. Він відповість тобі. Господи Ісусе, за що терпиш ти рани Твоїх :НІг? За гріхи ніг твоїх, котрі не хотіли ходити дорогою Божих Заповідей, а лише ходили манівцями гріхів. За що, Господи Дсусе, терпиш болючі рани своїх рук? За гріхи рук твоїх, котрі були такими лінивими до праці на хвалу Божу, а такими швидкими до гріха. Скажи мені ще, Господи Ісусе, чому Твоя голова поколена терновим вінцем, чому так багато терпить Твоє Серце? А чи ж ти не пригадуєш собі твоєї гордості, – відповість тобі Христос, – та тих найогидніших своїх думок? Чи ти забув, що твоє серце було кузнею найпереворотніших намірів і найбруднійших почутів? Отож за гріхи твоєї голови і твого серця терпить голова моя і серце моє. О так, Господи Ісусе, тепер стають мені перед очима всі мої гріхи, всі мої поступки. Я тепер сердечно за них жалію, прости мені, Господи Ісусе. Із прірви, в яку ті гріхи кинули мене, кличу до Тебе: Мій Ісусе, милосердя!

Зверни увагу, з якою любов’ю терпить Господь Ісус ті муки за тебе. Тут справджується це, що улюблений учень, св. Іван, каже про любов Господа Ісуса: “Полюбивши своїх, що були на світі, до кінця їх полюбив” (їв. 13, 1). Це значить, що хоча був Богом, не міг нам показати більшої любові. Ісус Христос каже: “Більшої від цієї любові ніхто не має, щоб хто свою душу поклав за своїх приятелів” (їв. 15, 13).

Приглянься до Ісуса, що висить на хресті, каже св. Вернард, як там, у цілій Його поставі, пробивається любов до .тебе, мовби хотіла тебе притиснути до Найсвятішого Серця. Голова похилена вниз, ніби хотіла скласти поцілунок на твоєму чолі. Серце пробите списом, якби через цю ви¬диму рану хотіло тобі показати невидиму рану, котру Йому завдала твоя злість. Чи можливо, любий християнине, щоби ти для Господа Ісуса не хотів нічого перетерпіти, щоб ти не мав любити цілим своїм серцем того Серця, що зранене з любові до тебе?

Постановлення: Перед образом Серця Ісусового запалю в п’ятницю свічку, або помолюся на Його честь.

Приклад: Замість прикладу, скажу тобі кілька слів про терпіння Христової муки.
Цв’яхи, якими Господа Ісуса прибито до хреста, відшу¬кала св. Єлена. Один з них є в катедрі меделянській, а другий – в короні ломбардських королів. Ту корону зроблено в IX столітті, а зберігається вона в катедрі в Монса. Інші цв’яхи, які показують, скуті на подобу правдивих і до правдивих доторкнені. Списа, яким пробито Христовий бік, зберігають в Римі, в базиліці св. Петра. Вістря ж того спису отримав св. Людвик, французький король, від Бальдвіна, короля латинського. Св. Людвик умістив його разом із терновим вінцем у своїй каплиці в Парижі. На честь цих святих пам’яток установила західна Церква свято в п’ятницю після першої неділі Великого посту.

ТРИДЦЯТЬ СЬОМИЙ ДЕНЬ

Про сім слів Господа Ісуса

(Початок)

Уяви собі Господа Ісуса, коли Він висить на хресті. Хрест – це амвон великого поучителя; слухай Його науки. Сім слів лише сказав Господь Ісус, висячи на хресті, але ті слова є ніби сім параграфів Його постаменту, ніби сім променів Божої мудрості, ніби сім книг, повних для нас науки й втіхи.

Злість людська зробила все, на що лише можна було спромогтися, щоби Господа Ісуса обдерти з честі, відібрати здоров’я, позбавити Його життя. Господь Ісус міг знищити своїх ворогів одним лише словечком. Та Він їм прощає, за цих молиться: “Отче, прости їм, бо не знають, що роблять!” (Лк. 23, 34). З цього наука для нас така: щоб ми не гнівалися, не мстилися на наших ворогах, і щоб ми їм завжди прощали.

Біля хреста Христового висіли два розбійники, один злий (Гезмас), другий добрий (Дизмас). Розбійник злий хулив Господа Ісуса, а добрий захищав Його: “А другий у відповідь картав Його, і сказав: Чи ти не боїшся Бога, коли теж засуджений. А ми засуджені справедливо, бо достойну кару за наші діла приймаємо; та цей ніякого зла не вчинив. І говорив Ісусові: Згадай мене, Господи, коли прийдеш у Своє царство. І сказав йому Ісус: Істинно кажу тобі, сьогодні ж будеш зі Мною в раю” (Лк. 23, 40 – 43). Зверни увагу, який милосердний є Господь Ісус для каючого грішника, якщо він щиро навертається до Господа Бога. Але свого навернення не відкладай на останній час, як той розбійник. Він для тебе є прикладом, щоб ти задля своїх гріхів не впав у розпуку: однак є також прикладом, щоб ти не уповав надмірно на Боже милосердя, що й тобі вдасться так легко одержати небо, як тому розбійникові, – каже св. Августин.

Святе Євангеліє каже, що під хрестом Христовим стояла Мати, стояла зі серцем, пробитим мечем болю. Вид терпіння Ісуса Христа, наймилішого її серцю, таким болем наповнив Царицю Мучеників, що на думку отців Церкви, всі люди повмирали б, якщо той біль розділили б між ними. В тому болю Найсвятіша Діва Марія стала нашою спільною Матір’ю: “І,стояли при хресті Ісусовім Мати і сестра Його Матері Марія Клеопова і Марія Магдалина. Ісус же, побачивши Матір і учня, що стояв, сказав Матері Своїй: Жінко, це син твій. Відтак сказав учневі: Це Мати твоя” (їв. 19, 25-27). Св. їв, стоячи під хрестом, представляв увесь рід людський, для котрого Господь Ісус створив Марію Діву нашою Матір’ю, а нас — дітьми Марії. Як же вдячні повинні ми бути Ісусу Христу за цю заповідь, якщо залишає нам наймилійшу, найкращу матір, яка кожного з нас більше любить, ніж усі матері разом можуть любити своїх дітей. Чи ми любимо Марію так сильно, як вона нас любить?

Постановлення: Буду просити Господа Ісуса набожності до страждальної Матері Божої.

Приклад: Замість прикладу, подам тобі кілька подробиць про рештки з терпіння Господньої муки.
Напис хреста Ісуса Господа зберігається донині в церкві Божого Гробу в Єрусалимі. Це дерев’яна таблиця, на котрій Пилат написав по-грецьки, по-латинськи і по-єврейськи: Ісус Назарянин, цар Юдейський.
Губку, з якої подано Господу оцет, умістив Людвик з іншими мощами в своїй каплиці в Парижі.
Плащениця, в яку було загорнене тіло Господа Ісуса, зберігається в катедральній церкві в Турині.

ТРИДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ ДЕНЬ

Про сім слів розп’ятого Ісуса Христа

(Закінчення)

Господь Ісус потонув у морі болів. Тому сказав: “Боже мій, Боже мій, чому Ти Мене покинув?” Ісус Христос не нарікав. Ні. Він лише тим показав, який страшний Його біль. Інші святі отримували в своїх терпіннях від Господа Бога великих утіх. Ісус Христос не мав жодної потіхи, ані жодного полегшення. А все те допустив Він на Себе з любові до нас. Тут справді видно ту безодню Його любові до нас.

“Спраглий”, – закликав Господь Ісус. Але це слово не так стосувалося великої фізичної спраги, яка дійсно палила Його зсередини, а швидше стосувалась бажання Його душі. Він бажав більше терпіти для нас, бажав, щоб ми більше Його любили. Св. Лев каже, що та спрага має своє джерело в любові. Ах, скільки разів гляну на Твій хрест, Господи Ісусе, і дивлюся на ті руки, до мене протягнені, здається мені, що чую Твій голос: “Спраглий, щоб ти більше мене любив”. Чому, ах чому моя любов до Тебе така збайдужіла?!

Невдовзі перед смертю закликав Ісус Христос: “Звершилося”. Сповнилося пророцтво, довершилася людська злість, осягла своєї вершини: завершилася любов Спасителя, завершилося наше відкуплення. Душе моя, чи ж залишишся надалі байдужою до такого безміру любові?

Святе Євангеліє каже, що Ісус Христос, “закликавши великим голосом, сказав: Отче, в руки Твої віддаю духа мого. А це сказавши, умер” (Лк. 23, 46). Св. Атанасій, замислюючись над цими словами, твердить, що цими словами вручив Ісус усіх вибраних Предвічному Отцю, і просив для них щасливої смерті.

Євангеліє продовжує: “І ця завіса церковна роздерлася на дві частини, зверху донизу, і земля затряслася, і скелі розпалися, і гроби відкрилися, і багато тіл святих, що поснули, повставали”. (Мт. 27, 51-52). “І настала тьма по всій землі” (Лк. 23, 44). Глянь, душе моя, як вся природа покривається жалобою на вид смерті Господа Ісуса; а ти одна мала б бути байдужою? Це неможливо!

І для тебе, душе моя, закінчиться час терпіння, закінчаться хвороби, закінчиться убогість, закінчиться переслідування, бд на цій долині сліз усе промине. Пам’ятай, однак, що наскільки будеш подібною до терплячого Господа Ісуса на землі, настільки будеш подібною до возвеличеного в небі.

Постановлення: Дивлячись на хрест, зітхну, і скажу: Мій Господи Ісусе, прошу Тебе щасливої смерті.

Приклад: Св. Іван Ґва’льберт (1076р.), що походив зі знаменитої французької родини, вибрав собі військове життя. Один родич убив його рідного брата. У велику п’ятницю, як святий ішов зі своїм відділом війська, зустрів у тісній вуличці убивцю. Уже підніс шаблю і хотів його убити. Але коли побачив, що він хреститься, з пошани до того святого знаку, опустив шаблю, і пішов собі далі, а убивцю залишив у спокою. Згодом увійшов до церкви і став молитися. Ураз побачив, як Ісус Христос нахилив до нього Свою голову. Так його те зворушило, що він покинув військове життя, і вступив до монастиря. Відтак і сам заклав один Чин за уставами св. Венедикта. Господь Бог дав йому ту ласку, що знаком св. Хреста тьорпв чуда.

ТРИДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ДЕНЬ

Ісус Христос знятий з хреста

Стація XIII

Уяви собі, як безбожники допускаються зневаги ще над тілом Господа Ісуса. І от «один із вояків списом пробив Його ребро, і одразу вийшла кров Його і вода» (Ів. 19, 34). Господь Ісус хотів цим показати нам, що з любові до нас вилив останню краплю Найсвятішої Крові зі Свого Серця.

Його Серце стає для нас джерелом усіх ласк, прибіжищем у небезпеках, небесною брамою. Хто ж не буде почитати і любити цього Серця, зраненого Любов’ю до нас?!

«Пізно увечері прийшов багатий чоловік із Ариматеї на ім’я Йосиф, що й сам був учнем Ісуса. Він приступив до Пилата і просив тіла Ісусового. Тоді Пилат звелів дати тіло» (Мт. 27, 57-58). Уяви собі, як Йосиф і Нікодим, що також прийшов, і святий Іван перед очима невіст ставлять до хреста драбину і з найбільшою почестю знімають мертве тіло Господа Ісуса. Зверни увагу, як кладуть на лоно Божої Матері, котра присіла під хрестом. Кого ж цей вид не зворушить до сліз… Мати тримає на своїх руках Єдиного Сина, і заливається гіркими сльозами. О Мати, джерело любові, дай мені часточку свого жалю, щоб і я ревно з Тобою заплакав. Кілька днів тому Ісус був найкращий із синів людських, а нині Він є мужем болю, смерті за наші гріхи. Яких почуттів зазнавало найчутливіше Серце найчутливішою з Матерів, коли виймала цвяхи з рук і ніг, коли знімала терновий вінець з Його голови, коли змивала Кров, коли бальзамом умивала рани свого Ісуса. Свята Мати, зроби це, прошу, щоб я міг носити рани Ісусові глибоко в моєму серці!

Християнська віра дає нам страждальну Матір Божу зі семи мечами, вбитими в її Серце. Ті сім мечів нагадують нам сім болів її життя і ставлять нам це запитання: чому Господь Бог зіслав стільки болів на свою Найсвятішу Матір? Вона була Найсвятіша на землі. Її Господь Бог за те полюбив. Чому ж до цього допустив? На це маємо відповідь у Святому Письмі, що кого Господь любить, того наділяє всілякими хрестами. Отже, і ти, коли тебе Господь Бог випробовує, не падай у розпач, а пригадай собі слова архангела, що їх сказав був до Товії: «Тому що ти подобався Богу, треба було, щоб спокушала тебе спокуса» (Товія, 12, 13). О Мати страждуща, випроси мені в терпіннях ласки терпеливості.

Постановлення: Як буде в моїй силі, намагатимусь, щоб при дорозі було поставлено або відновлено хрест. В іншому випадку відправлю Хресну дорогу.

Приклад: Немає гірше, ніж слабкість, а ще гірше, коли захворіє матір або батько, котрий своїми руками утримує цілу родину. З одного боку, іде тоді все у парі: біда і голод. От таке сталось Ною з бідною родиною.
Треба було на ліки та й дітям, а тут не було звідки взяти, біда та й годі. Аж побожна мати почала молитися до Пресвятої Діви Марії страждучої. Щодня клякала з дітьми перед її образом і заливалася слізьми, просячи допомоги в важкому нещасті. І що ж? після кількох днів гарячої молитви почав хворий батько приходити до себе. Той, що його вже лікарі записали на другий світ, виздоровів і піднявся, та ще більше – отримав добру роботу, виплатив борги. Так допомагає Пречиста Діва страждущим, бідним. Прибігай же і ти, брати, до неї, коли хвороба звалить кого на постіль, або коли яке нещастя, горе трапиться в твоїй хаті – Пречиста Діва тоді тобі допоможе.

СОРОКОВИЙ ДЕНЬ

Поховання Господа Ісуса

Стація XIV

Найсвятіша Мати знала, що з цими найдорожчими мощами, з тілом Свого Сина, яке тепер тримає на руках, мусить розлучитися. “Прийшов же і Шкодим, що бувало приходив перший до Ісуса уночі, несучи змішане мирро й алое фунтів зі ста” (їв. 19, 39), щоб набальзамувати тіло Ісусове. Святе Євангеліє каже, що: “Йосиф, узявши тіло, обвив Його чистою плащеницею і поклав його в своїм новім гробі, котрий висік у скелі і привалив великим каменем до дверей гробу, і відійшов” (Мт. 27, 59-60). Уяви собі, як ті святі учні Ісуса Христа і невісти приходять до Матері Божої, щоб взяти тіло свого Учителя. Глянь, як Найсвятіша Мати цілує востаннє мертве і холодне тіло Сина, як це мертве тіло, намащене пахощами, несуть до гробу. За тілом іде Мати Божа. Ніяка мати не йшла так за своїм Єдином Сином, як ця Мати. Слухай глухого звуку з гробу, де кладуть Господа Ісуса. Слухай звуку великого каміння, яким закривають гріб, слухай ці болючі зітхання і гіркі жалі, що . видобуваються з грудей Найсвятішої Матері; слухай плач учнів і побожних невіст. Заплач, як можеш, над болем Найсвятішої Діви Марії, серце котрої пробив сьомий меч.

Дотепер мала Вона бодай мертвого Ісуса, тепер і цей скарб втратила. Св. Іван, непорочний і улюблений учень, котрому Ісус Христос на хресті віддав в опіку Непорочну Матір, бере під руку Найсвятішу Матір, котру покидають сили, і спроваджує з Голгофи. Яка зміна для Тебе, о страждуча Мати, – кличе св. Вернард, – маєш Івана, місто Ісуса, слугу, місто Пана, учня, місто Учителя, сина Заведея, місто Сина Божого, чоловіка, місто правдивого Бога. Найсвятіша Мати не скаржиться, не нарікає в цих болях, але погоджується з волею Господа Бога, щоб дати нам приклад, як через хрест іти до неба.

Постановлення: З любові до розп’ятого Господа Ісуса, до страждучої Матері буду розважати з цієї книжки.

Приклад: Нехай тебе, любий приятелю, не переслідують терпіння і ганьба хреста, якщо Господь Бог буде тебе в житті вести тернистою дорогою. Бачиш, що Ісус Христос і Найсвятіша Мати йшли цією дорогою.
“Хто сіє в сльозах, жатиме в радості”. Прийде час останнього суду і хрест Христовий засяє славою. “І тоді з’явиться знак Сина Людського на небі, і тоді заголосять всі роди землі, і побачать Сина Людського, як ітиме на хмарах небесних із великою силою і славою” (Мт. 24, ЗО). Тоді від’єднає Господь Ісус ворогів хреста від тих, котрі Його люблять. І підуть ті в огонь вічний, а ці – до неба, місця слави і щастя.

Джерело: Книжка “Розважання на 40 днів Великого Посту”, о. Клементій Сарницьки